«1939 – 1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо!»
 «1939 – 1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо!»

Поділитися новиною:

«1939 – 1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо!»

Війна завжди починається раптово, хоча через покоління для істориків вона видаватиметься неминучою. У 1941 році почалася найстрашніша, найближча, найдорожча - Велика Вітчизняна. Кажуть, без величезних втрат, нацистів було не зупинити.

Так, у травні 1945 року було покладено край найкривавішій драмі в історії людства. Це день честі й слави наших дідів і батьків, які мужньо зі зброєю в руках виступили проти ворога. Це день честі й слави наших матерів, які витримали тягар війни і невтомною працею наближали перемогу.

З плином часу позолота ідеології зійшла з цього свята, відкривши мільйони облич і доль. Перемога стала і зрозумілішою, бо сьогодні цензура не спотворює спогадів, а багато засекречених раніше документів стали доступними для дослідників і громадськості. Ми відкриваємо для себе людський вимір війни.

Українці заплатили страшну ціну за Перемогу. Україна постраждала найбільше з усіх європейських країн. Тисячі міст і сіл було спалено, знищено. Після війни, вже в мирний час люди продовжували гинути від Голодомору.

В ті страшні роки полягли мільйони українців. Про точну кількість загиблих і досі дискутують історики, вчені, ветерани. Вічна пам’ять солдатам і офіцерам, партизанам і підпільникам. Усім українцям, чиїм життям виборено подвиг українського народу. Честь і слава ветеранам, які нині серед нас. Їхня мужність і любов до Батьківщини завжди слугуватимуть прикладом для нас.

Серед нас живуть ті, хто своїми очима бачив війну. Це ті, хто може розповісти про справжнє обличчя війни. Передати відчуття її жаху і руїни.

Нинішнє покоління українців перед вами в неоплатному боргу.

Під особливою увагою має перебувати здоров’я людей похилого віку, зокрема ветеранів.

Жертви і втрати України у Великій Вітчизняній війні не були даремними. Наслідком перемоги над фашизмом було формування нинішніх кордонів нашої держави. Уперше за багато століть українці опинилися в межах однієї країни, яка, на жаль, не набула тоді незалежності.

Україна стала співзасновником Організації Об’єднаних Націй.

Усе це здобуто перемогою України у Другій світовій війні. Тому День Перемоги – це велике національне свято українців, яке вони святкують разом з усім світом.

Зі знищенням фашизму зникла смертельна загроза європейській цивілізації.

Подолавши тоталітарні спокуси, які розділяли її, Європа повернулася до традиційних християнських цінностей. Це свобода, людська гідність, рівність і солідарність, які ґрунтуються на демократії та верховенстві права.

І в цьому велика заслуга покоління наших батьків.

Демократичний світ цінує свободу, він знає, що порозуміння і примирення йде через прощу. І цей урок ще мусить пройти Україна.

Більше півстоліття тому український народ здобув Перемогу над окупантом. Незалежно від кольору прапора чи крою мундира всі українці боролися за одне – право вільно жити на батьківській землі.

Ми не можемо переписувати складні сторінки своєї історії, але можемо і мусимо об’єднатися заради майбутнього.

День Перемоги – це хороша нагода для такого примирення.

Наш обов’язок – передати наступним поколінням пам’ять про страшні дні війни і героїзм нашого народу. Війна не оминула жодну українську родину. У кожній сім’ї зберігається свій символ того часу.

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою закону "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років" в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію. Тому в Україні сьогодні про трагічні події Другої світової згадують як 8-го, у День пам'яті та примирення, так і 9 травня, у День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Символом пам’яті відтепер є червоний мак.

8 травня – це данина пам'яті загиблим, це день пам'яті, ми повинні низько схилити голову перед ними... Я шаную їхню пам'ять і буду їх згадувати 8 травня. І 9 травня – це день вшанування живих. І ми повинні прийти та вшановувати ветеранів, які віддавали все, що є, для перемоги і забезпечити День перемоги... 8 і 9 травня залишаються, і вони об'єднують країну.

У Берлінській операції, в 1945 році, було залучено понад 2,5 мільйонів солдатів і офіцерів, 6250 танків і самохідних гармат, 7500 літаків. Втрати виявилися величезними: за добу Червона Армія втрачала, за офіційними даними, понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Усього радянські війська в Берлінській операції втратили 352 тисячі чоловік, у тому числі 78 тисяч чоловік загиблими.

В ході операції широко використовувалися танки в місті. В подібних умовах вони не могли застосувати широкий маневр і ставали зручною мішенню для протитанкових засобів німців. Це також призвело до великих втрат: за два тижні боїв Червона Армія втратила третину танків і САУ, які брали участь у Берлінській операції, що склало 1997 одиниць. Також було втрачено 2108 гармат і мінометів і 917 бойових літаків. В результаті радянські війська повністю розгромили 70 піхотних, 12 танкових і 11 моторизованих дивізій супротивника, взяли в полон близько 480 тисяч осіб.

9 травня 1945 на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «Лі-2» з екіпажем А. І. Семенкова, що доставив в Москву акт про капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі відбувся Парад Перемоги. Командував парадом Рокоссовський, приймав парад - Жуков.

На параді урочистим маршем пройшли зведені полки фронтів у такому порядку: Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го Білоруських, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українських, зведений полк Військово-Морського Флоту. У складі полку 1-го Білоруського фронту особливою колоною пройшли представники Війська Польського. Попереду зведених полків фронтів йшли командувачі фронтами і арміями, Герої Радянського Союзу несли прапори прославлених частин і з’єднань. Парад завершився маршем 200 прапороносців, які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею.

Також, запеклі бої велися на території нашого району, який увійшов в історію Великої Вітчизняної війни, як один із сильних вузлів опору на шляху гітлерівських полчищ у 1941 році.

Фашисти зустріли тут опір наших бійців на кожному кілометрі, вели бої за кожен населений пункт.

Активно діяли підпільні групи і партизани. Усіх прикладів і подій не назвеш, але жителі Теофіпольщини, як і трудящі всієї країни, вели священну війну за своє визволення.

Ворог тотально зруйнував промисловість, повністю розграбував сільське господарство, залишив після себе страшну картину “випаленої війни”, сліди якої довго кровоточили і на Теофіпольщині.

Усе це   -   яскравий вияв патріотизму, готовності усіма силами відстояти свободу і незалежність своєї Батьківщини.

Слава всім воїнам-переможцям у Другій світовій війні! Слава офіцерам і солдатам, які воювали в Червоній армії, партизанських загонах та у військових з’єднаннях країн антигітлерівської коаліції!

Слава всім, хто захищав наші країни від агресії з боку нацистського Третього рейху!

Вічна пам’ять тим, хто у часи Другої світової війни загинув за свободу та незалежність наших держав!

Низький уклін вашому подвигу! Шана вашій мужності, витримці, патріотизму!

 

 

 

     Архівним відділом 8 травня 2019 року було підготовлено виставку  до 74-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. З виставкою ознайомились відвідувачі, які з цікавістю проглянули архівні матеріали, а саме захоплюючими моментами були друкований переклад з оригіналів фронтових листів написані автором в стилі первісного тексту, можливо малограмотно, не маючи високого освітянського рівня, але це не применшує його змістовної суті тодішніх подій в кількості 17 фронтових трикутників Марценюка Івана Івановича, жителя с.Ленінське, 1926 р.н., колгоспник, українець. Мобілізований в 1944 році, рядовий, загинув 10.02.1945 році, похований с.Запціг біля Бранденбурга (ФРН) та патріотичні книги.

Архівні документи 1941-1945 років у Великій Вітчизняній війні.

АВТОР ПИШЕ:

 

 

Лист 1. Марценюк Лікері Улянівні

Арзамас п/п 43655А

Пісмо пущано 5.04.1944 р.

Пісмо от вашого сина Марценюка Івана, которий служить в Кр.Армії, де хоче навчитися як добити     проклятого ворога, щоб його не було на землі ніде, не тільки на нашій, а й його не було, бо він нам не давав нам на світі жити ніяк.

Я поставив перед собою завдання, щоб таки навчитися як добити проклятого ворога, нашого мученика, який хотів нас запрягти в ярмо і ми були його рабами, тільки на нього робити, а їсти як із весно давав би ми вже бачили як він давав нам як тільки захватив нас у свої руки. Кінець Гітлеру.

Далі описує де у шкафу заховав камінчики до зажигалки і вишліть мені.

Привіт хлопцям і дівчатам, тіткам і дядькам, братам і сестрам.

                       Пишіть.

 

 

Лист 2. Листівка з 1944 р.

Марценюк Лікері

Арзамас п/п 43655А

Марценюк І.І.

 

Откритка пущане 01.06.1944 р.

 

Добрий день або вечір вам дорогі моя мама або сестричка Текля і дядя Ваня. Передаю вам свій низький привіт.

Я хочу вам написати що я жив і здоров і чого вам желаю на білім світі.

Напишу вам щоб ви написали чи є чутка про од тата. Чи ще хтось прийшов додому із дядьків. Чи є Романюк Михалко вдома, чи є Іванюк Саверко чи Дуб енець Корній, а як є вони дома, то передайте їм мій привіт. А може є від кого адрес, то напишіть мені сюди.

І пока досвідання. Жду ответа як соловей Лета.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист 3. Без адреси

Пісмо пущане 8.07.1944

 

Добрий день або вечір мої дорогі рідні – мама і ти сестричка Текля. Я хочу вам написати, що я жив і здоров чого і вам желаю на білому світі і в домашній жізні. Я вам напишу, що я ваше писмо получив за которе вам щиро дякую, що ви мене не забуваєте і мені сповістили, що вдома робиться.

 

Ви мені пишите, що всі є вдома, а Делікатний Семен лежить в Києві в госпіталі і з Романюком Мішкою.

Чом ви мені не написали їхнього адресу, а якби ви були мені написали адреси, то я був би написав до них пісмо.

Ви мені пишіть те, що є чутки за тата, то напишіть мені точно, що з ними зробилося.

Напишіть мені чи є Ворона Іван дома, чи є Семенюк Петька, чи є всі дома хлопці і дівчата, а може кого нема, то напишіть мені сюди.

І так я вам немаю, що вам писати більше. Висилаю фотокарточку із себе і з Шевчука Петьки, которий обіжається на своїх рідних, що йому не дають ответа. Він просить щоб ви передали його рідним, щоб йому написали пісмо. Адрес той самий, що і у мене і я прошу вас мої дорогі рідні мама, щоб ви із себе вислали фотокарточку. І ти моя дорога сестричко прошу, бо з тебе спортилася карточка. Но пока досвідання. Передаю вам свій красно армійський привет. Передаю вам мамо, тобі сестричко і вам дядя Ваня, і всім братам і сестрам, дядькам і тіткам, всім родним, і дівчатам, і хлопцям і своєму рідненькому таткові. Бо і за них забув…

  Но досвідання. Жду ответа, як соловей лета.

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист 4. Марценюк Лікері У.

Арзамас п/п 43655А

Марценюк І.І.

Пісмо пущане 12.07.1944 р.

 

 

 

 

 

                                                             Пісмо от вашого сина Марценюка І.І.,       

                                                             которий пішов служити в К.А. і

                                                             котрий хоче навчитися проклятого

                                                        врага на його землі.

Ви мені пишите щоб вам написати як я переживаю, но я переживаю так їхалося. Їхалося дуже добре і приїхав на місце благополучно. Харчів мені хватило, грошей тоже хватило і ще у мене є гроші і те що ви брали татові, але вони не взяли, то вони у мене є ще і я не думаю продавати, бо мені хватає всього і живеться мені тут добре.

Тепер я вам напишу що я ваші пісма

получив, за которі вам щиро дякую і

благо дарю, що ви за мене не забули і

що мені написали. Ще я вам напишу,

що я вам вислав фотокарточку, одну

малу і одну велику, но незнаю чи

дійдуть.   

Но пока досвідання.                       Передаю прівет своїм рідним мамі і сестрі, дядькові Вані, но незнаю чи є вони вдома. Напишіть мені адрес от тата, де вони лежать, а може вони вдома. Напишіть адрес від Семена Делікатного і Романюка Мішки, де вони лежать.

Но пока досвідання. Жду ответа, як соловей лета. Жму тісно руки.

                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист 5. с.Ленінка

Марценюк Лікері У.

Арзамас п/п 43655А

 

Пісмо пущане 16.07.1944 р.

 

Пісмо от вашого сина Марценюка І.І., которий служить в Красній Армії. Передаю прівет і бажаю всього найлучшого на білім світі у домашній жізні. Перш за все я хочу Ван написати сегодня ваше пісмо получив, за которе щиро вам дякую, що ви за мене не забули і що ви до мене пишите пісма.

Тепер я вам напишу, що ви мені в писмі написали, що ви вислали 300 крб. но я пісмо те получив, а грошей ще не получив. І ви мені пишите, що як треба вишлете ще. Но мені не треба було і тих слати, бо в мене гроші пока ще є і є те що я взяв із дому, те що ви носили татові, то тато не взяли, то як треба вам, то я можу продати і вислати і більше мені не треба слати грошей, а за пісмо очень дякую, що ви мені написали.

Передавайте прівет сестрі Теклі і татові, напишіть точно за тата, що з ними буде, чи вони прийдуть додому чи будуть.

Тепер я вам напишу, щоб ви мені вислали карточку із себе, із Теклі, із тата, із усіх свояків, бо я які мав карточки, то потірав, а більше ще вишліть мені таку карточку, як я брав у Німеччину, а тоя тоже потіряв всі разом.

Но і пока досвідання. Жду ответа як соловей лета.Картинки по запросу фронтові листи картинки Досвідання. Іван       

 

 

 

Лист 6. Вороні Іванові Ф.

Арзамас п/п 43655А

 

Пісмо пущане 22.07.1944 р.

 

 

Вперш за все я хочу тобі написати моя дорога сестриця, що я пока жив і здоров і тобі бажаю всього найлучого на білім світі та домашній жізні. Ти пишиш щоб тобі написати, як я достався на місці. Я на місце достався благополучно і всього мені хватало. Ви мені вислали гроші, но я їх не получив, а більше мені не треба слати. Як вам треба то я можу продати і вам вислати. Ви мені не шліть у пісмі напиши як ви їх вислали, чи через пошту чи в тому пісмі, де ви пишите, що вислали мені гроші, бо як у пісмі, то я їх не получу,бо вже пісмо получив давно, а грошей нема, а ви разом вислали з тим пісмом но не написали чи в пісмі, чи через пошту, усі хлопці получають через пошту, получають доручення. Но і пока досвідання.

 Жду ответа як соловей лета. Передаю прівет усім рідним татові і мамі, дяді Вані.

Лист 7. с.Ленінка

Марценюк Лікері У.

Арзамас п/п 43655А

 

Пісмо пущане 22.07.1944 р.

 

Похожее изображениеВ перших рядках я за все хочу вам сповідомити, що я пока находжусь і жив і здоров, чого і вам желаю всього найлучого на білім світі, в домашній жізні. Передаю свій красно армійський привет своїм рідним мамі, сестричці Теклі і рідним татові, і дядькові Іванові і всім тіткам, і дядькам, братам і сестрам і хлопцям, і дівчатам хто з них є вдома, то напишіть мені і я хочу знати чи є тато вдома, а як немає, то напишіть мені від них адрес, то я напишу до них пісмо. Ви хочете знати на що я вчуся. Я на те вчуся щоб як по хутчіше добити того проклятого ворога, котрий хотів нас зробити рабами і щоб нам на них робити весь вік, а самим нам не мати нічого, як ви бачили на факті, як він тільки ступив до нас, то що робив.

Но і за тим пісмо кінчаю, бо нема де писати.

Жду ответа як соловей лета.

Я все прошу щоб мені написали, що робиться дома, чи уже жнуть і хто є дома, бо я на дядька Івана обижаюся, що вони за мене забули і на Зінона, що тоже за мене забув.

Хочу вам написати, що я пісмо получив, що ви мені вислали гроші, но напишіть чи ви мені вислали в пісмі чи через пошту.

                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист 8. с.Ленінка

Марценюк Лікері У., Арзамас п/п 43655А,  Марценюк І.І.

Пісмо пущане 04.08.1944 р.

 

Пісмо от вашого сина Марценюка І.І., которий служить в рядах Красній Армії і котрий хоче дійсно навчитися як добити раненого звіра, котрий хотів зробити нас рабами як ви і самі знаєте, бо бачили, що він робив із з нами.

Тепер я вам напишу, що я жив і здоров чого і вам желаю на білім світі і в домашній жізні.

Вперш за все я вам напишу, що я получив обидва переводи і получив гроші на них, бо вже здав і тепер я вас прошу щоб ви мені більше не слали грошей, бо я і ще тих не взяв, то ще не розходував і ще ті получу, то тепер мені хватає, бо мені і так всього хватає. Тут їсти мені не треба купляти, а на бум агу а на бумагу і карандаша то хватить і цих хватить. Я вас дуже прошу не шліть мені грошей, бо буду висилати їх назад, то краще не шліть. І я вас ще прошу щоб не слали, бо не треба мені їх тут.

На тому пісмо кінчаю писати, но ще напишу, що там робиться вдома, чи все благополучно, чи є чутка за тата, чи може думаєте їхати до них, то ви візьміть мої пісма і бумагу, нехай вони напишуть до мене пісмо.

Пока досвідання. Передаю свій прівет усім рідним: тіткам і дядькам і братам і сестрам, товаришам і товаришкам.

Жду ответа, як соловей лета. Досвідання.

(Ти, матусю завжди зі мною поруч, перечитую твої листи і стає сонячно)

 

 

Лист 9. Марценюк Лікері

Арзамас п/п 43655А, 6.09.1944

Пісмо пущане 07.09.1944 р.

 

Добрий день а бо вечір дорогі рідні мама. Вперших рядках свого листа я вам повідомляю, що я пока жив і здоров, чого і вам желаю найкращого на білім світі в вашій домашній жізні.

Тепер напишу, що ми ходимо на заняття, тільки лежимо і відпочиваємо уже цілий тиждень. Нас уже другий раз вдягнули у нове все і черевики видали нові.

Тож напишу, що нас уже перевели в друге місце тільки в тому городі самому. І певно не пишіть мені пісьом сюди.

Передаю всім свій прівет рідним, тіткам і дядькам, і сестрам і братам, хлопцям і дівчатам. До скоро побачення. Жму тісно руку. Жду ответа як соловей лета.

Добавок.

Я обіжаюсь на Делікатного Ваньку, на Білогребіня Костю і на Білогребінь Марусю, що такі браття, що не хотять мені написати пісмо.

Я стільки сам не можу писати, а вам мона по одному то пісму, но я получив пісмо, то тільки не мав би коли їх прочитати. До свідання. 

Лист 10 . Марценюк Лікері

п/п 02981 А, Марценюк Іван Іван.

Пісмо пущане 23.10.1944 р.

 

Здрастуйте мої рідні мама і ти сестра Текля, передаю вам свій красноармейский привет і бажаю найлучшого пожеланія на білім світі у вашій домашній жізні.

У первих словах свого пісма я вам напишу, що я жив і здоров, чого і вам бажаю. Тепер напишу, що я вам вислав тисячу рублів, но не знаю чи ви получили, чи ні.  Получите, то напишіть мені сюда. Я вас прошу щоб ви написали про тата і адрес їхній і про всіх дядьків.

Тепер напишу вам, що я вчуся як добити проклятого врага у його берлозі, то ви мені пісма пишіть на той адрес, що я зараз вам пишу, хоть і піду на фронт.

Ну на тому кінчаю писати. Передайте всім дядькам і тіткам, братам, хлопцям і дівчатам, і сестрам мій привіт. Жду ответа як соловей лета.  Жму тісно руки. Цілую.

Я вам напишу до товариша лист у листі Федорчука Ростіна – здоров мій товариш я тобі хочу написати, що я пока жив і здоров, чого і тобі і твоїм батькам і сестрам бажаю на білім світі. Тепер я тобі напишу, щоб ти мені написав чи є 27 рік і чи є які дівчата у дома.

Передаю твоїй сестрі Ліді привіт і прошу її щоб вона мені написала пісмо, бо я уже два написав. До свідання.  Жму тісно руку і цілую.

 

Лист 11. с.Ленінка

Марценюк Лікері У.

п/п 02981 А, Марценюк Іван Іван.

Пісмо пущане 01.11.1944 р.

 

Добрий день мої рідні мама, сестриця Текля.

Передаю вам свій красноармейский привет і бажаю найлучшого пожеланія на білім світі у вашій домашній жізні.

Тепер напишу вам, що я жив і здоров, я зараз живу у лісі. Від Львова       70 км.

Тепер напишу вам, щоб ви мені написали, що там робиться у дома, напишіть, що роблять у кузні, напишіть чи немає нікого із тих, що поїхали в Німеччину (авт.остарбайтери?).

Напишіть, що таке зробилося із нашими свояками: Настею Білогребінь, Юлькою Білогребінь із делікатним В., що вони не пишуть до мене пісьом, чи вони обіжаються на мене.

Скажіть нехай пишуть до мене, бо мені скучно і я сам не можу написати стільки пісьом, бо навіть не хватить бумаги. Прошу їх щоб вони писали пісма.

Передаю свій привет і татові і дядькам, і тіткам, братам і сестрам, хлопцям і дівчатам.

Но пока. Досвідання. Жду ответа як соловей лета.

До свідання.  Жму тісно руку і гаряче цілую усіх.

Лист 12. Сестра

Ворона Текля Іванівна

с. Ленінка

Марценюк І.І.

п/п 02981 А

 

Пісмо пущане 27.12.1944 р.

 

Добрий день або вечір мої рідні мама і сестра Текля.

Передаю вам свій Красноармейский привет і желаю вам в сього найлучшого на білім світі і вашій домашній жізні.

Напишу вам, що я пока ще проживаю добре і ми вже переїхали на друге і всі живемо у лісі. Напишу вам, що я від своїх – мамо, не получав давно пісьом.

Від сестри Теклі, тата – два, від Ліди і від Ваньки Делікатного, а більш ні від кого, передайте їм усім прівет. Пиши моя сестрице… напиши мені, що зробилося з їхньою мамою чи дні…чи може плаче…чи може вони…

Напишіть мені, хто із хлопців…

Прошу, пишіть мені чи маєте чим палити, чи маєте чим кормити корову, чи є ще інструмент кузнецький, чи майстерний, мій інструмент продайте, бо він спортиться…

  Но пака. До свідання.

Жду ответа, як соловей лета.

До свідання.  Жму тісно руку і гаряче цілую усіх.

 

 

 

Лист 13. с.Ленінка

Марценюк Лікері У.

п/п 02981 А

Марценюк І.І.

 

Пісмо пущане 10.01.1945 р.

 

Добрий день мої рідні мама.

Передаю вам свій ЧА привет і передаю вам всім рідним. Я хочу вам написати, поки що я жив і здоров і вам желаю всіго найлучшого на білім світі і в домашній жізні.

Напишу всім,  що я до вас давно писав писмо, бо не було як писати пісма, бо не було як, бо я і зараз знаходжусь недалеко від лінії фронту, знімаємось як добити раненого звіря у його власному берлозі нашою грозною зброєю.

Но прошу вас всіх щоб ви мені написали про тата чи він на місці, чи вже може в іншому місці.

Напишіть мені всі новості у нашому селі.

Но пока досвідання. Жду ответа як соловей лета.

 

Лист 14. с.Ленінка

Марценюк Лікері 

п/п 02981 А

в Теофіполі – 26.02.45 р. загинув 10.02

 

Пісмо пущане 14.01.1945 р.

 

Добрий день мої дорогі рідні мама, сестриця Текля.

Я хочу вам написати, що я пока жив і здоров і вам желаю всіго найлучшого на білім світі і в домашній жізні.

Тепер напишу вам, що я ваше пісмо получив за котре вам щиро дякую, що ви за мене не забуваєте.

Ми зараз напишу, що певне скоро підемо добивати раненого звіра у його власній берлозі. Чинить опір, але ми йдемо. Я поки живу з тими усіма, що жив, то і жив. Бо тривають.

Но пока досвідання. Жду ответа як соловей лета.

Лист 15. с.Ленінка

Марценюк Лікері 

п/п 13463 Є си Е

 

Пісмо пущане 29.01.1Добрий день або вечір мої рідні мама і сестра Текля.

Передаю вам свій красноармейский прівет і бажаю вам всіго найлучшого на білім світі й у вашій домашній жізні.

Тепер напишу вам, що я жив і здоров, напишу вам, що я у другій часті і мій адрес другий.

Я вам свій адрес напишу: Польова пошта 13463 Е.

Тепер напишу, що я бю врага своїм грозним оружієм і скоро доб’єм врага на його землі і весь мир забуде, що був німець фашист.

Передайте прівет всім моїм рідним братам і сестрам, дядькам і тіткам.

Но пака досвідання. Жду ответа, як соловей лета.

Завдячуючи Рудюку Андрію Степановичу – голові районної організації ветеранів України в Теофіпольському районі, який надав оригінали фронтових листів Марценюка І.І. та за його допомогою архівним відділом було організовано тематичну виставку з нагоди  Дня Перемоги.

Трикутники були жаданими і радісними. За кожну таку звісточку з поля бою, госпіталю чи навчального центру рідні дякували Богу, що береже їхніх батьків та онуків.

Листи від рідного дідуся по татовій лінії Марценюка Івана Івановича, 1926 р.н., уродженця с.Підліски (Ленінське) датовані від 5 квітня 1944 року по 29 січня 1945 року передала для гласності читацькому загалу районної газети «Життя Теофіпольщини» онучка Тетяна Олександрівна тара дай.

Листи з війни… це не лише така бажана очікувана звісточка від найдорожчої людини спалаючого полум’я світової пожежі. Пожовклі від давності аркушики, списані нерівним почерком, олівцем - це є наша історія, яка залишиться навіки в наших серцях і спогадах про страшні роки 1941-1945 років. 

 

Вічна Слава Героям!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Світлана Поліщук – начальник Теофіпольського архівного відділу відкриває виставку з нагоди 74-річниці Великої Перемоги над нацизмом

у другій світовій війні

 

 

Відвідувачі переглядають архівні документи

 

 

 

 

 

 

 

 

8 травня 2019 року Теофіпольщина долучилася до Всеукраїнської акції "Перша хвилина миру". Біля пам’ятника Пресвятій Богородиці (пам’ятного знаку захисникам суверенної, незалежної, Богом благословенної України), відбулися урочистості з нагоди Дня пам’яті та примирення.

 

9 травня 2019 року в Теофіполі відбулися урочисті заходи, приурочені до 74-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Святкова хода до Пам’ятника вічного вогню та меморіального комплексу воїнів-земляків, братської могили солдатів

 

 

Вшанування хвилиною мовчання героїв-визволителів

 

 

 

 

                                                                           Архівний відділ

                                                                           Теофіпольської РДА

 

Web-адреса: rdatf.gov.ua/news/id/5489 | Переглядів: 10Дата публікації: 16:40 09.05.2019
Версія для слабо- зорих