Пам’ять житиме вічно…
Пам’ять житиме вічно…

Поділитися новиною:

Пам’ять житиме вічно…

Сьогодні в Теофіполі відбулося покладання квітів до меморіального комплексу воїнам-визволителям, вічного вогню, з нагоди Дня партизанської слави в Україні.

Участь у заході взяли перший заступник голови райдержадміністрації Петро Вільшнський, керівник апарату райдержадміністрації Олена Ковцун, працівники апарату, структурних підрозділів райдержадміністрації, районної ради, установ, організацій району, громадськість.

22 вересня на Теофіпольщині, як і по всій Україні люди відзначають День партизанської слави.

Встановлення цього дня – це визнання великого подвигу партизанів і підпільників у роки Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років, їх вкладу в перемогу над фашистськими загарбниками.

Це – свято людей сильних духом і з чистою совістю, котрі не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом. В цей день ми складаємо шану патріотам — і тим, хто не дожив до наших днів, і тим, хто через усе життя несе біль від ран, від втрати бойових побратимів, гіркі спогади про труднощі партизанських стежок.

Перемога України разом з іншими націями була досягнута винятково могутньою волею простих людей, які захищали свою землю від неволі, рабства і зла. Ця могутня постава згодом відродилася у державній волі України, чия свобода немислима без подвигу, здійсненого у пеклі тієї війни.

Антифашистський опір Українського народу - це історія героїзму і жертовності наших батьків і дідів. Наш святий обов'язок берегти пам'ять про мужність оборонців і визволителів рідної землі.

До присутніх звернувся голова районної організації ветеранів Андрій Рудюк.

В ході заходу усі вшанували пам’ять загиблих партизанів хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятника загиблим учасникам партизанського руху.

Довідково (із виступу А.Рудюка)

Теофіпольська земля завжди народжувала працьовитих і волелюбних людей. Найяскравішими виразниками цих настроїв, на початку квітня 1942 року  у Теофіполі, як і в більшості населених пунктах, стоять підпільні антифашистські організації та молодіжні групи опору.

Зокрема, у райцентрі комуністи Овруцький, Царук, Пащук створили патріотичну організацію, до складу якої входило 42 чоловіка. Випускалися листівки, різного роду відзови.

Патріоти псували телефонний зв’язок, виводили з ладу молотарки і збиральні машини, щоб хліб не потрапив фашистам, визволяли людей, яких примусово відправляли на роботи до Німеччинни. У 1942 році підпільники перерізали телефонні проводи біля села Коров’є. Фашисти жорстоко помстилися за це і розстріляли як заручників, трьох жителів села.

Підпільники вирішили встановити зв’язок із Славутським партизанським загоном. Групу з цього загону, що йшла на зв’язок і зупинилася на відпочинок у Волиці-Польовій, видав зрадник. Із Теофіполя прибув каральний загін із 200-сот чоловік. Фашисти знищили партизанів, лише кільком особам вдалося втекти.

Окупанти натрапили на слід підпільників. Були заарештовані Царук, Пащук та інші партизанські активісти. В Ізяславській тюрмі їх довго катували, але мужні месники не видали своїх товаришів. Фашисти розстріляли 9 підпільників.  Решта – змушені були перебратися у Білогірські ліси, де був сформований партизанський загін Теофіпольського і Білогірського районів, який входив до складу партизанського з’єднання Антона Одухи.

У лютому-березні 1943 року бойова група провела кілька операцій на території нашого району. 13.02 партизани роззброїли у Човгузові банду Врублевського. Влітку, того ж 1943 року, - громили месники жандармерію у Теофіполі.

У жовтні 1943 року партизани Білогірського, Теофіпольського загону повністю вивели з ладу залізничну колію Шепетівка – Тернопіль. На ділянці від Ямполя до Ізяслава підірвали мости, на двох станціях зруйнували все колійне господарство.

На початку 1944 року партизанський загін імені Дзержинського здійснив напад на німецький гарнізон у Теофіполі. А вже у березні, в ході Проскурівсько-Чернівецької операції, партизани допомагали наступаючим частинам армії звільняти наш район і Подільський край зокрема.

Партизани допомагали наступаючим військам і самостійно першими вели бойові дії за визволення Базалії і навколишніх сіл.

Так, 2 березня 1944 року, партизанський загін Іванова знищив у Гальчинцях німецький штаб, спалив склад, убив трьох гітлерівців і 20 взяв у полон. Тримав у страху німців аж до 7 березня, коли село було звільнено. Про це нині розповідає молодому поколінню голова ветеранської організації Адам Терентійович Яцишин, тоді 12-ній хлопчина дуже все запам’ятав.

 

 

Web-адреса: rdatf.gov.ua/news/id/5756 | Переглядів: 99Дата публікації: 13:54 20.09.2019
Версія для слабо- зорих